"Танго смерті", Юрій Винничук

Думала про багато різних речей поки читала. Наприклад, якби таку книжку написати про наш південь, то атмосфера була б просочена волею, морем і степом. Гумору точно було б не менше, але, авжеж, він був інший. Потім думала, що містична природа танго не така вже і погана, бо для надії згодиться будь що. Потім якось співпало, що мені трапилася серія з циклу "Речдок" з такою ж темою і як вчинив слідчий з винним у вбивстві. 

Багато сміялася, а потім і плакала, коли бачила, наскільки історія з минувщини співвідноситься з принесенними росіянцями жахами нашого сьогодення: епізод про пошуків родичів у львівській в'язниці читала саме під час евакуації з Олешек.

Зараз думаю, що перечитуватиму улюблені моменти. Рада, що купила і прочитала.