"Маятник Фуко", Умберто Еко

 

Ім'я автора привабило, чи, скоріше, спонукало до придбання та читання цієї книжки, бо "Ім'я Рози" мені сподобалося ще до того, як подивилася фільм, тому враження можу вважати об'єктивними :-) Починала читати цей роман разів зо чотири поки подолала бар'єр перших сторінок: нічого не чипляло; я вже і маятник загуглила і музей в якому він розташований, і пообіцяла собі до нього завітати, якщо колись опинюся такі в Парижі, але все одно мудрування на початку ніяк не чипляли, щоб захопитися і вникнути в події. Зрештою мені це вдалося і я вирішила, що треба записувати свої враження від читання поступово, тому що вони міняються. Тема тамплієрів не видається актуальною, хоча я з нею не з колись модного "Коду да Вінчі", а з "Проклятих королів", які я прочитала ще в 6 класі, тож можна сказати, що я "в темі" ще з тих часів, коли "це не було мейнстрімом" а мені ж 55 зараз :-) Зараз я на 183 сторіці, і впевнена, що дочитати всі 600 мені допоможуть лише слова одного з героїв на майже початку, на 61 сторінці, які маю тримати весь час чи то перед очима чи то "в умі" (як при математичних діях), "... на світі є кретини, недоумки, ідіоти і божевільці.-А крім них є ще хтось?-Аякже, ми з вами, приміром. Або... я. Та загалом .... кожен з нас час від часу буває кретином, недоумком, ідіотом або божевільцем." Якщо цю цитату весь час тримати на обрії свідомості, і ставитися до тексту як до пародії навіть коли він таким не є, тоді, можливо, можна його і подолати. Поки що думки такі.

Закінчила вчора читання. Виснажила мене трохи ця книжка. На певному етапі навіть гуглила чи існують в природі люди, які її дочитали до кінця :-) Відгуків в мережі небагато, і не скажу, що моя думка з ними збігається. Найкраще і сюжет і сенс можна виразити самими цитатами з роману. Сюжет книжки про те, як таємниця, якої ніколи не існувало, поглинула розумних і добре освічених людей які її і вигадали.