"МУР", Андрій Любка

 

Книжка вважається смішною: було пару моментів, але мені найбільше сподобався епізод з гуцулами, які приїхали за трембітою - тут я нарешті розсміялася. Ще пара моментів викликали посмішку тому, що якимось чином співвідносяться з поточними подіями. Наприклад, в одному з епізодів згадався мем про Білий дім за Трампа в порівнянні з циганською хатою. Серед героїв і героїнь найбільш симпатичний - це сусід героя, Паша.

"Втрачене літо. Дойчланд курить на балконі", Владімір Камінер

 

Легко, цікаво і дотепно. Сподобалося. Думаю, що ми зараз, живучи в жахливій війні, не можемо бути об'єктивними в оцінці ковідних часів, проте книжка все ж таки сприймається не ностальгічно, а іронічно. Мама теж із задоволенням прочитала. 

"Танці з кістками", Андрій Сем'янків

Оскільки я читала MED Goblin на ФБ і навіть слухала його лекцію на TED Talks, стиль книжки виявився для мене несподіваний. Спочатку трохи суховатий, схожий на ту погоду, яку описано на початку:-) Потім я до нього звикла і на деяких сторінках навіть вловила саркастичні зауваження чи відсилки до питань, які хвилюють автора в реальному житті безвідносно сюжету книжки, принаймні, мені так здалося :-) Історія звучить доволі буденно і від цього  ще більш моторошно. Такий собі трилер, в якому ніхто не скриває своїх намірів. Наступного дня, як прочитала, нарешті сформулювала сюжет в двох словах. Це - угода з дияволом, коли доводиться сплачувати борг ще за життя.

До речі

"Маятник Фуко", Умберто Еко

 

Ім'я автора привабило, чи, скоріше, спонукало до придбання та читання цієї книжки, бо "Ім'я Рози" мені сподобалося ще до того, як подивилася фільм, тому враження можу вважати об'єктивними :-) Починала читати цей роман разів зо чотири поки подолала бар'єр перших сторінок: нічого не чипляло; я вже і маятник загуглила і музей в якому він розташований, і пообіцяла собі до нього завітати, якщо колись опинюся такі в Парижі, але все одно мудрування на початку ніяк не чипляли, щоб захопитися і вникнути в події. Зрештою мені це вдалося і я вирішила, що треба записувати свої враження від читання поступово, тому що вони міняються. Тема тамплієрів не видається актуальною, хоча я з нею не з колись модного "Коду да Вінчі", а з "Проклятих королів", які я прочитала ще в 6 класі, тож можна сказати, що я "в темі" ще з тих часів, коли "це не було мейнстрімом" а мені ж 55 зараз :-) Зараз я на 183 сторіці, і впевнена, що дочитати всі 600 мені допоможуть лише слова одного з героїв на майже початку, на 61 сторінці, які маю тримати весь час чи то перед очима чи то "в умі" (як при математичних діях), "... на світі є кретини, недоумки, ідіоти і божевільці.-А крім них є ще хтось?-Аякже, ми з вами, приміром. Або... я. Та загалом .... кожен з нас час від часу буває кретином, недоумком, ідіотом або божевільцем." Якщо цю цитату весь час тримати на обрії свідомості, і ставитися до тексту як до пародії навіть коли він таким не є, тоді, можливо, можна його і подолати. Поки що думки такі.

Закінчила вчора читання. Виснажила мене трохи ця книжка. На певному етапі навіть гуглила чи існують в природі люди, які її дочитали до кінця :-) Відгуків в мережі небагато, і не скажу, що моя думка з ними збігається. Найкраще і сюжет і сенс можна виразити самими цитатами з роману. Сюжет книжки про те, як таємниця, якої ніколи не існувало, поглинула розумних і добре освічених людей які її і вигадали.

"Саудаде", Андрій Любка

 

Прочитала зі задоволенням: Любка, як відомо, на зараз, мій улюблений письменник:-) Брала з собою на тижневий відпочинок у Карпатах. Це збірка коротких розповідей, звучить як автобіографічних, поєднаних особливим настроєм "саудаде". Дві-три оповідки на вечір достатньо і для підтримання ліричного настрою і для того, щоб цікавість не зникла.

Лекція про любовні романи

Моя заслуга тут лише в тому, що я цю лекцію прослухала і мені було цікаво :-) Не можу сказати, що якісь книжки мене тут зачипили аж до бажання прочитати, але хто зна, може щось з цього і прочитаю. Посилання на лекцію від Vivat на YouTube.

"Невеличка драма", Валер'ян Підмогильний

 

Дочитала сьогодні. Маю зізнатися, що не одразу втягнулася в історію. Ковтати сторінку за сторінкою не виходило майже до останнього, хоча сюжет можна переказати в трьох словах, він простий і старий як світ, як то кажуть. Але мова така насичена, соковита: в неї наче пірнаєш як під воду, тож треба тримати увагу до кожної деталі, яка проходе повз :-) 

Книжка має посилання на аудіокнижку, але я туди не заглядала, хоч впевнена, що запис зроблено професійний, може колись і послухаю і сприйматиму роман по іншому.

"Експрес до Галіції", Богдан Коломійчук

Хотілося щось написати по свіжих враженнях одразу після прочитання, але зранку треба було зайнятися домашніми справами і, на зараз, вже емоцій поменшало:-) Це друга книжка від Коломійчука, яку я читала, з одним і тим самим головним детективом. Тоді мені чогось не вистачало, я подумала, що можливо це через якійсь мій специфічний настрій абощо, тож вирішила прочитати ще одну. Можливо тепер я все ж таки зрозуміла, що мене муляє в цих книжках (тоді я визначила це як нестачу "саме літератури"). Головна тема цих детективів - розслідування чи занурення в міжнародний шпіонаж, сама тема виглядає мені притягнутої за вуха, хіба що тільки автор - колишній, або діючий, контррозвідник і справді розуміється на таких речах. Найцікавіше тут було - розслідування вбивств поліцейських, але заняло зовсім мало місця; ще мене цікавило питання чому Заремба хотів щоб його справу знищили; більшість часу головний детектив бухав, відвідував ресторани, багатозначно думав чи на щось натякав, кохався - це його, безумовно характеризує як нормальну звичайну людину, але, загалом, детективи  читають не заради того, щоб зануритися в особисте життя слідчих; більш того, особисо я вважаю, коли цьому приділяється непропорційно багато часу в детективі - це говорить про "кризу жанру", так би мовити, бо не є такою вже важливою частиною розслідувань, заради яких ми це і читаємо.

 

"Сатурнін", Зденек Їротка

 

Дуже сподобалося:-) Навіть, надзвичайно сподобалося! Прочитала за добу з жалем перериваючись на нічний сон:-) Написано і, відповідно, перекладено, просто і майстерно; розповідає про прості події і звичайних людей у простий спосіб, але якімось то все чином для мене перетворилося на справжню магію щирості і гумору. За жанром нагадало мені Джерома і, до певної міри, Гашека, в той самий час стиль у автора свій. Багато сміялася, знову ж таки назагинала куточків на сторінках з цитатами. Під кінець, хоча про місто саме в кінці майже і не згадувалося, та і взагалі не дуже згадувалося, відчувалося воно лише якимось фоном, наче знаєш, що воно десь є, так мене потягнуло на спогади про прогулянки Прагою, що аж передивилася мої альбоми з чешських канікул. Настрій після читання піднесений, трохи відірвалася від реальності. Дякую "Коморі" за гарний смак та ретельний відбір літератури.

"Боженята", Террі Пратчетт

 

В захваті. Позагинала кутків сторінок з цитатами. Знову подумала, що добре було б купити всі книжки Пратчетта, що "Старий лев" надрукував. А там богатенько. Ще подумала, що рекомендація "для підлітків" гарна ідея, хоча вона мене трохи не відлякала :-) Треба буде в одному місці перечитати декілька сторінок: маю сумніви, чи правльно зрозуміла (а чи взагалі зрозуміла) до чого САPS LOCK в одному з епізодів. Як перечитаю хоча б половину з того, що придбала останнім часом, треба буде знову заглянути на сайт. Здається, були ще твори поза серіями.

"Дядько Мрожек не припиняє чесати язиком", Славомір Мрожек

 

Книжку купила з цікавості почитати східноєвропейських письменників. Багато роздумів, багато думок, які красиво і, іноді, дотепно пердають мої власні. З оповідань найбільше сподобався "Слон", насмішило до сліз.

"Ляльковий дім", Генрік Ібсен

 Зараз, здається, цей  твір входить до програми шкільної літератури чи, принаймні, був певний час, бо мені так пригадується, що ми з подругою обговорювали як діти можуть його сприймати. Тобто, подруга висловлювала думку, а я кивала головою, бо я цієї п'єси не читала до минулої осені. Проте, пам'ятаю її фрагмент, який бачила по телевізору в дитинстві: в давні часи був формат щось на кшталт, "теле-спектакль", я витріщалася на емоційну гарну панянку, а мама, глянувши в півока на екран заборонила мені дивитися, тож так я нічого і не дізналася ані про панянку, ані про сюжет, хоча навряд чи щось у ньому зрозуміла б. Думаю, на сприйняття творів впливає не лише вік читача, а і час в який ми живемо, тому зараз ця п'єса - саме то, тому аж не віриться, що написана була півтора сторіччя тому.