"Нестерпна легкість буття", Мілан Кундера

Книжка мене привабила своєю назвою, яка, в свою чергу, спонукала до читання рецензії. Хоча зараз рецензіями називаються довгі перекази змісту книги списані з самої книги з довгими коментарями, які супроводжують висловлювання власних поглядів "рецензента" на будь що. Принаймні деякі з них справляють таке враження на сайтах деяких видавництв. Як там не було, але одразу зрозуміла, що книжка мені сподобається. Так воно і сталося. Все в цій книжці нелегко: нелегка ситуація на тлі якої розгортаються події, які, до речі дозволяють поглянути зі сторони на наше радянське минуле і вкотре жахнутися речам, про які тоді більшість вголос і не сміла говорити, (а Чехія ж, в якій саме і розгортаються події, вважалася комуністичним раєм для тих небагатьох радянських людей, які в ній побували до розпаду Варшавського Договору, що ж тоді відбувалося тут в порівнянні з ними!?), нелегкі стосунки, нелегке спілкування. Труднощі, чи то особливості спілкування розкладаються в книжці як під скальпелем хірурга. Ми частенько повторюємо, що всі сприймають події, які відбуваються навколо, на свій лад, але в книжці це показано наочно на певних прикладах, тож розуміння самотності виходить на якійсь вищий рівень, якщо так можна висловитися. Фактично у кожного свій власний світ, але він існує паралельно і дуже зрідка перетинається навіть зі світами близьких людей. Ще мені сподобалися роздуми про випадковості в житті та чи є насправді такий феномен як "призначення". Схиляюся до думки, що немає: головний герой у своїх висновках щодо цього достатньо переконливий. В книжці багато роздумів і болю, а "легкості" щось не дуже: словом, все складно. Вже пригледіла ще пару книжок, як виявилося, "одного з найвизначніших письменників сучасності".

Цитати. 

"То було запаморочливе свято ненависті. Чеські міста рясніли тисячами написаних від руки гасел, в'їдливими епіграмами, віршами, карикатурами на Брежнєва з його військом, з яких усі кепкували, наче зі зграї неграмотних мартоплясів." (паралель з нашим теперішнім?) 

"...бажання запаморочення - це сп'яніння від власної слабкості. Людина усвідомлює свою слабкість і не хоче опиратися, а віддається їй цілком".

"Поки люди ще більш менш молоді й лунають лише перші акорди їхньої музичної партитури, вони можуть складати її разом і обмінюватися мотивами,... та якщо вони зустрічаються в зрілому віці, їхня музична партитура вже більш чи менш завершена, й кожне слово, кожен об'єкт  означає щось інше у партитурі одне одного". 

"... кохання починається тієї миті, коли жінка якимось своїим словом упишеться в нашу поетичну пам'ять". 

Мілан Кундера "Нестерпна легкість буття"- Львів: Видавництво Старого Лева, 2019