Хотілося щось написати по свіжих враженнях одразу після прочитання, але зранку треба було зайнятися домашніми справами і, на зараз, вже емоцій поменшало:-) Це друга книжка від Коломійчука, яку я читала, з одним і тим самим головним детективом. Тоді мені чогось не вистачало, я подумала, що можливо це через якійсь мій специфічний настрій абощо, тож вирішила прочитати ще одну. Можливо тепер я все ж таки зрозуміла, що мене муляє в цих книжках (тоді я визначила це як нестачу "саме літератури"). Головна тема цих детективів - розслідування чи занурення в міжнародний шпіонаж, сама тема виглядає мені притягнутої за вуха, хіба що тільки автор - колишній, або діючий, контррозвідник і справді розуміється на таких речах. Найцікавіше тут було - розслідування вбивств поліцейських, але заняло зовсім мало місця; ще мене цікавило питання чому Заремба хотів щоб його справу знищили; більшість часу головний детектив бухав, відвідував ресторани, багатозначно думав чи на щось натякав, кохався - це його, безумовно характеризує як нормальну звичайну людину, але, загалом, детективи читають не заради того, щоб зануритися в особисте життя слідчих; більш того, особисо я вважаю, коли цьому приділяється непропорційно багато часу в детективі - це говорить про "кризу жанру", так би мовити, бо не є такою вже важливою частиною розслідувань, заради яких ми це і читаємо.
