"П'ять четвертинок апельсина", Джоан Гарріс

 Сподобалося

"Стамбул: спогади та місто", Орхан Памук

 

Я колись прочитала "Сніг" Орхана Памука, мені сподобалася його манера письма, тому ця книжка мене одразу зацікавила і я не помилилася. Недолік саме цього видання, що воно простеньке на посередньому папері, а розповідь багато ілюстрована, тож якість фото дуже погана. Проте, розумію, що за інших умов видання було б дороге і я б, скоріше за все, його не купила. Дуже цікаво, книжка-подорож, іноді зверталася до Google, щоб подивитися згадані місця в кольорі.

"Маленька паризька книгарня", Ніна Георге

Одна з книжок-подорожей які я прочитала протягом цього року. Мабуть, це компенсація за те, що мені зараз мандри недоступні. Загалом, мені сподобалося, але під кінець книжки, якісь занадто густі, в'язкі описи почуттів, може через те, що для мене висловлювати власні почуття та емоції доволі проблематично.

"Кактус", Сара Гейвуд

 Схоже на кіно. Героїня більшу частину дратує, тому що здається, що вона прикидається тим ким вона тут показана. З іншого боку, мене мої близькі родичі теж кактусом колись називали через максималізм та нетерплячість до людських слабостей, яких мені, до речі, не дозволялося мати. Тут це все гіпертрофовано. В цілому, читати приємно, і я люблю товсті книжки :-)

"Саме час запалити зірки", Вірджин Грімалді

 

Сподобалося, гарно написано. Книжка-подорож про трансформацію стосунків та звільнення почуттів.

"Історія вина в 100 пляшках...", Оз Кларк

Книжка крута не лише за змістом, але і за якістю: це справжнє подарункове видання. Назва говорить сама за себе. Написано просто, цікаво, багато інформації, хочеться перечитувати. Читала навіть вслух батькам під час великих обстрілів 22 року.

"Детективна агенція "Буря і натиск", Владислав Івченко

 Розмістила тут книжку ще 2 лютого, а враження дописую лише зараз. Взагалі не хотіла нічого писати. Не можу і сказати чи сподобалося чи ні, сюжет видався оригінальним, але боротьба детективів з владою така безпросвітна і кінець, хоч і з натяком на happy, надто сумний. Все ж таки головний герой тут явно з жанру фентезі, то і на реалістичність в кінці можна було б начхати. Не для читання під час війни, бо, судячи з книжки, порядних людей в Україні можна нарахувати не більше п'яти з них один - це кабан, а ще одна - німкеня, і всі вони приречені. А ми зараз точно знаємо, що це не так. З книжки вийшов би непоганий серіал, а може і є, тільки я про це не знаю.

"Відьмак. Останнє бажання", Анджей Сапковський

 

Купувала серію книжок Карлоса Руїса Сафона на КСД ще декілька років тому і натрапила на серію "Відьмак". Здається, в той момент у них була чи не вся серія і, оскільки книжка користувалася популярністю, було дуже спокусив придбати все, що було🙂 Проте, я встояла, бо фактично нічого про цю історію не знала, тож вирішила купити першу книжку циклу і вже потім вирішувати чи хочу продовжувати читати про пригоди Відьмака. Починала декілька разів, але далі двох сторінок не просувалася, тож і продовження не придбала. Прочитала лише оце цими днями. Сподобалося, навіть декілька сторінок заклала з уподобаними цитатами. Чи захопило аж настільки, щоб купувати серію і надалі - поки що не впевнена, та і невідомо чи є вони ще в продажу.

"Повернення до кафе на краю світу", Джон П.Стрелекі

 

Під час читання не лізли з голови малюнки з буклетів Свідків Йегови :-) Чесніша мета існування - збудувати будинок та посадити дерево. Збірник повчань з поганими літературними якостями, як на мене, адже література має зачипати емоції, а після читання маєш почуватися  розумнішим або має підкупати дотепність, в будь якому випадку від читання очикуєш збагачення в духовному сенсі, а тут - таке собі. Найкраще про чужі історії успіху розповідав в своєму дослідженні "Клятий раціоналіст", бо я думаю так само: приклади інших людей можуть захоплювати і захоплюють, але вони підходять саме для тих людей, з якими те трапляється.

Під кінець читання я уявила, що роблять всі ці людини, якщо починається війна в їхній країні. Уявлена картина мене не вразила, бо зрозуміло було, що жоден з них не зробив би для своєї країни нічого, бо це "не для них", адже вони не роблять те, чого не хочуть. Карткові будинки і кола на воді.

"Третій візит до кафе на краю світу", Джон П. Стрелекі

 

Мене надихають такі люди, як головний герой цієї частини і я ними захоплююсь, але я люблю реальні істрії, які наприклад знаходять і публікують автори сайту #шо там.

"Кафе на краю світу", Джон П. Стрелекі

 

Допомога від Всесвіту нагадала рекламу в інтернеті: щойно подумаєш про якусь річ - інтернет підкидає тобі її рекламу. Тож великої різниці немає між "великими братами, які стежать за тобою".

"Як рубали вишневий сад", Оксана Забужко

Після читання відчуття наче розклала в голові по полицях все, що завжди підсвідомо знала тільки ніколи не було таких знань, логіки та таланту, щоб так точно і виразно проаналізувати та узагальнити відомі факти, інтуїтивні здогадки та відчуття. Цю книжку 100% треба включити в шкільну програму з літератури, або ж і обох, і української і зарубіжної, та історії - бо це наочний приклад інтеграції знань та як вона насправді має виглядати якщо ми прагнемо змінити і зробити українським і викладання цих наук, і сприйняття самих себе.

"Комо", Срджан Валяревич

 

Якби не війна і якби я весь цей час не залишалася в Миколаєві, я б, скоріше за все, цієї книжки не зрозуміла. А так тут багато моментів було, коли я могла ідентифікувати себе з героєм. Окрім тих, де він бухає, я в таких кількостях не могла навіть змолоду, а зараз і поготів, хоча думку, що під час війни добре йде алкоголь (хотіла навести точну цитату, але загубила, на якій вона сторінці) цілком підтримую і я і мої друзі, які теж не евакуювалися з міста :-) 

Книжку замовила в крамниці перекладача, Андрія Любки, який наразі є моїм улюбленим українським письменником.

"У пошуках варварів", Андрій Любка

Про Андрія Любку я дізналася з передачі Яніни Соколової, забула як той формат вечірнього шоу називався, ще до великої війни. Письменник мене, чесно, вразив. Оригінальні думки, манера спілкування, тембр голосу - все до ладу. Я одразу захотіла прочитати щось з його творів. В тому шоу була рубрика, де гості рекомендували почитати якусь книжку. І ось не дуже впевнена (в принципі, можна погуглити для перевірки достовірності фактів), але, мабуть, саме звідти я і дізналася про "У пошуках варварів". Можливо також, що потім пошукала по книгарнях в інтернеті, адже потім в одній з них твір і купила. Але прочитала я її вже лише восени 23 року. Вочевидь, не помилилася ані в авторі, ані в книзі. Андрій Любка - один з тих діячів культури, які живуть відповідно того, що пропагують: збирає кошти на купівлю, ремонт та перегонку машин для ЗСУ, я навіть декілька разів донатила на ті машини. А від книжки - в захваті, я її читала з телефоном, щоб загуглити та побачити всі згадані автором відвідані місця - це, без сумніву, додало жвавості і об'ємності оповіді та сприйняттю. І схоже на те, що після цього читання я, нарешті, визначилася з улюбленим літературним стилем, хоча скільки разів питала інших про це -  рахувати не варто :-) Прочитаних книжок такого жанру я згадала лише чотири: улюблена "Троє у човні..." (читала трьома мовами, безліч разів і завжди брала її з собою, якщо подорожувала десь у далекі краї), безпросвітна "Подорож із Пєтєрбурга в Москву", інформативна і солідна "Від моря до моря" і ця, і пізнавальна і цікава, легка в читанні "У пошуках варварів". 

Минулого року, восени, група письменників, серед них Жадан і Любка і ще дві дівчини, яких я не знаю, завітали до Миколаєва, але через те, що у нас транспорт і досі погано ходить у вечірній час, на ту зустріч я не змогла потрапити, тож висловити захоплення автору і підписати книжку не вдалося. Не знаю, чому мені було це так важливо - може час так вплинув. А потім мені спало на думку подарувати таку саму книжку моїм близьким друзям завдяки яким я колись давно перший раз виїхала за кордон і саме в одну з балканських країн. Цього разу я вже замовила декілька книжок в крамниці письменника, посилання на яку було під його відео про роман "Комо", який я вже теж прочитала. Збираючи кошик на сайті можна замовити і підпис автора, але я цю опцію пропустила: це ж несправжня зустріч з письменником. Проте, всі чотири замовлених твори прийшли з автографами - мені було страшенно приємно, мабуть те бажання було справжнім, якщо здійснилося :-) Друзям подарувала книжку, яку сама прочитала (вони мене зрозуміли - я ж на неї сковорідку не ставила і пальці після поїдання тістечок не витирала), а цю, з підписом, залишила собі. Ось така історія. Всім, хто любить мандрувати, рекомендую; книжку, звісно. Історія - то для мене :-)