Після читання відчуття наче розклала в голові по полицях все, що завжди підсвідомо знала тільки ніколи не було таких знань, логіки та таланту, щоб так точно і виразно проаналізувати та узагальнити відомі факти, інтуїтивні здогадки та відчуття. Цю книжку 100% треба включити в шкільну програму з літератури, або ж і обох, і української і зарубіжної, та історії - бо це наочний приклад інтеграції знань та як вона насправді має виглядати якщо ми прагнемо змінити і зробити українським і викладання цих наук, і сприйняття самих себе.
Якби не війна і якби я весь цей час не залишалася в Миколаєві, я б, скоріше за все, цієї книжки не зрозуміла. А так тут багато моментів було, коли я могла ідентифікувати себе з героєм. Окрім тих, де він бухає, я в таких кількостях не могла навіть змолоду, а зараз і поготів, хоча думку, що під час війни добре йде алкоголь (хотіла навести точну цитату, але загубила, на якій вона сторінці) цілком підтримую і я і мої друзі, які теж не евакуювалися з міста :-)
Книжку замовила в крамниці перекладача, Андрія Любки, який наразі є моїм улюбленим українським письменником.
Про Андрія Любку я дізналася з передачі Яніни Соколової, забула як той формат вечірнього шоу називався, ще до великої війни. Письменник мене, чесно, вразив. Оригінальні думки, манера спілкування, тембр голосу - все до ладу. Я одразу захотіла прочитати щось з його творів. В тому шоу була рубрика, де гості рекомендували почитати якусь книжку. І ось не дуже впевнена (в принципі, можна погуглити для перевірки достовірності фактів), але, мабуть, саме звідти я і дізналася про "У пошуках варварів". Можливо також, що потім пошукала по книгарнях в інтернеті, адже потім в одній з них твір і купила. Але прочитала я її вже лише восени 23 року. Вочевидь, не помилилася ані в авторі, ані в книзі. Андрій Любка - один з тих діячів культури, які живуть відповідно того, що пропагують: збирає кошти на купівлю, ремонт та перегонку машин для ЗСУ, я навіть декілька разів донатила на ті машини. А від книжки - в захваті, я її читала з телефоном, щоб загуглити та побачити всі згадані автором відвідані місця - це, без сумніву, додало жвавості і об'ємності оповіді та сприйняттю. І схоже на те, що після цього читання я, нарешті, визначилася з улюбленим літературним стилем, хоча скільки разів питала інших про це - рахувати не варто :-) Прочитаних книжок такого жанру я згадала лише чотири: улюблена "Троє у човні..." (читала трьома мовами, безліч разів і завжди брала її з собою, якщо подорожувала десь у далекі краї), безпросвітна "Подорож із Пєтєрбурга в Москву", інформативна і солідна "Від моря до моря" і ця, і пізнавальна і цікава, легка в читанні "У пошуках варварів".
Минулого року, восени, група письменників, серед них Жадан і Любка і ще дві дівчини, яких я не знаю, завітали до Миколаєва, але через те, що у нас транспорт і досі погано ходить у вечірній час, на ту зустріч я не змогла потрапити, тож висловити захоплення автору і підписати книжку не вдалося. Не знаю, чому мені було це так важливо - може час так вплинув. А потім мені спало на думку подарувати таку саму книжку моїм близьким друзям завдяки яким я колись давно перший раз виїхала за кордон і саме в одну з балканських країн. Цього разу я вже замовила декілька книжок в крамниці письменника, посилання на яку було під його відео про роман "Комо", який я вже теж прочитала. Збираючи кошик на сайті можна замовити і підпис автора, але я цю опцію пропустила: це ж несправжня зустріч з письменником. Проте, всі чотири замовлених твори прийшли з автографами - мені було страшенно приємно, мабуть те бажання було справжнім, якщо здійснилося :-) Друзям подарувала книжку, яку сама прочитала (вони мене зрозуміли - я ж на неї сковорідку не ставила і пальці після поїдання тістечок не витирала), а цю, з підписом, залишила собі. Ось така історія. Всім, хто любить мандрувати, рекомендую; книжку, звісно. Історія - то для мене :-)
Спочатку обкладинка впала в око, потім назва і зрештою анотація теж звучала непогано. Гарна історія, несподіваний, скажімо так, реалістичний кінець. Багато подій та описаних вражень перегукується з тим, що зараз відбувається у нас під час війни. Можливо, саме зі шпигунського боку розповідь не така вже і переконлива, але я ж і не шпигунка, щоб знатися на таких речах, в свою чергу життя підкидає історії, в які б ніколи не повірив, як би вони не відбувалися у тебе на очах, особливо зараз. Наївність головної героїні іноді трохи дратувала, але не всім же бути циніками.
Дуже сподобалося. Читала з задоволенням, загнула немало куточків на багатьох сторінках з розумними фразами, які зупиняли увагу і просилися залишитися у свідомості.
Таке собі. Після "Коду да Вінчі" вигадувати оригінальні конспірологичні теорії в літературі важкувато :-) Не скажу, що твір поверхневий, автор, вочевидь, ретельно готувався, але розв'язка якась несподівано невідповідна, як наче опера у фіналі перетворилася на водевіль.
Сподобалося. Книжку, знову ж таки, купила через згадування кравецтва в анотації. Книжка навіть колись надихнула на пошиття блискучого топу - таке теж буває :-)
.jpg)